Визначати політичний режим для України протягом її незалежності і до сьогоднішніх часів потрібно через врахування її історичного розвитку. Український політичний режим перебуває на стадії трансформації. За останні десятиліття Україна йде від тоталітарного режиму через авторитарний до демократичного. До помаранчевої революції політичний режим в Україні був авторитарним. Але сама помаранчева революція свідчить про бажання жити в демократії.
Після революції було офіційно взято курс на демократизацію українського суспільства. Але це так і не дає жодних бажаних для народу результатів. Найбільш помітним здобутком демократії після революції стало встановлення свободи слова. Правда воно більш схоже на вседозволеність говорити що завгодно і про кого завгодно. Якщо брати до уваги дотримання принципів демократії, то значна частина їх не дотримується. Зокрема, існує проблема з врівноваженістю гілок влади. Немає дієвої системи стримувань і противаг. Крім того ця проблема помічається через постійні зміни форми державного правління. Їх зміна обумовлена неефективністю попередньої форми. На мою думку, ця неефективність забезпечується відсутністю відповідальності за свою діяльність. І зміна форми правління – це лише перекладання відповідальності. Звідси виходить ще одне порушення демократичного принципу, а саме відсутність громадянського консенсусу. Тобто в нашому суспільстві завжди знаходяться певні категорії людей, які дозволяють собі не дотримуватись встановлених умов. Дотримання встановлених умов має здійснюватись через засоби примусу. Засобами примусу дано право розпоряджатись владі. Але в деяких ситуаціях засоби примусу бездіяльні, або використовуються лише там де це потрібно. Це породжує ще одну проблему нашого суспільства, а саме проблему корупції. Що в свою чергу зачіпає судову гілку влади. Суд в період становлення демократії в Україні не виступає незалежним і неупередженим органом. І ще одна суттєва проблема це відсутність рівності перед законом, що призводить до соціальної несправедливості. Тому для побудови демократії потрібно врахувати вищесказані проблеми.
Безперечно, на мою думку, єдиний шлях розвитку України пролягає через демократію. Хоча існують думки, що наше суспільство не «вилікуєш» через демократію. Треба впроваджувати або інші форми правління, або наше суспільство і залишиться таким яким воно є, зі всіма бідами і проблемами, які тільки в процесі еволюції зможуть колись зникнути. Мені здається, що зараз суспільство не готове радикально змінювати свій політичний курс, через те, що воно зневірене після «провалу» помаранчевої революції, і в той же час чекати «з моря погоди» теж ніхто не хоче. Кожен живе зараз, в даний момент, і хоче при цьому жити достойно, в країні, яка забезпечуватиме йому це. Тому, я вважаю, кращим варіантом для України на даний момент є встановлення сильної виконавчої влади в плані повноважень, і яка, відповідно, понесе відповідальність за результати своєї діяльності. Її діяльність буде відбуватись згідно зі сформованою національною ідеєю, яка має бути погодженою у всьому суспільстві. Оцінка ефективності цієї влади здійснюватиметься через вибори і забезпечуватиметься розвинутим громадянським суспільством. Тобто єдиним прийнятним рішенням є встановлення сильної виконавчої влади, але в той же час з гарантією всіх демократичних принципів.
Немає коментарів:
Дописати коментар